Старобългарски речник

ѹмолт сѧ^I

ѹмолт сѧ -ѹмолѭ сѧ -ѹмолш сѧ св Смиля се, умилостивя се ѣко сѫдтъ гь людемъ своїмь. ї о рабѣхъ своїхъ ѹмолт сѩ СП 134.14 Изч СП Гр παρακαλέομαι Вж. при ѹмолт Нвб