Речник на Патриарх Евтимий
боголюбьꙁьнъ  
боголюбьꙁьнъ -ꙑ прил (21) Богоугоден, обичан от Бога. Ѡн же нелѣностноѫ дѹшеѫ въс на молтвѫ еднодѹшно ѹстръмшѧ сѧ  боглюбеꙁнѫѧ на помощь прꙁываахѫ Фїлоѳеѫ Филот 94.3 нъ  ѻ самѡмь ц͠р же толкыⷨ бл͠гымь внѡвнѣмь, б͠голюбьꙁные къ б͠ѹ въꙁслаахꙋ слꙋжбы Конст 437r.9 Сего рад ѿ нась потают се • неꙗко да славѹ ѿ нась прїмѹть, нъ ꙗко да мы тѣхь помнанм ѻсщ͠аем се  въ ревность прїдемь тѣхь б͠голюбьꙁнѣшаго ѹсрьдїа Нед 604r.11 Същото значение и в Петк 74r.9 75v.4 ИМ 162v.7 Филот 78.5 81.20 82.15 86.13 87.29 96.3 97.12 Конст 427r.8 429v.35 430r.2 431r.3 436r.15 436r.41 438r.10 Кипр 225.7.