Старобългарски речник
поострт 
поострт -поощрѭ -поострш св Наостря, наточа нещо ѣко пооштрѫ ѣко млънѭ меь моꙇ СП Песен 2, Втор 32.41 Образно. поостршѩ ѩꙁкъ своꙇ ѣко ꙁміꙇнъ СП 139.4 Изч СП Гр παροξύνω ἀκονάω поостріт Нвб поостря ОА ВА НГер ЕтМл БТР ДА