Старобългарски речник
голоть 
голоть - м Лед, ледени кристали метаѭштааго голоть своꙇ (ѣ)ко хлѣбꙑ СП 147.6 ѡгнь градъ гнѣгъ (!) голо(ть дхь) бѹренъ СП 148.8 Изч СП Гр κρύσταλλος Нвб Ø