Старобългарски речник
ѹтолт 
ѹтолт -ѹтолѭ -ѹтолш св 1. Убедя някого, склоня, предумам ꙇ аште се ѹслꙑшано бѫдетъ ѹ ћемона. мꙑ ѹтолмꙑ. ꙇ вꙑ бес пеал сътвормъ М Мт 28.14 З А 2. Усмиря, обуздая творѧшта словомь. ꙇ повелѣньмь вьсе. нъ хотѧ ѹіті. ꙇ беꙁѹмьего ѹтоліт. волеѭ своеѭ прѣданъ бⷭ҇.  послѹшаі ъто створі К 4b 37 покаꙁахъ ѣко невъꙁможъно наінаѭтъ. хотѣхъ гнѣвъ іхъ ѹтолті. не хотѧтъ нъ еште прѣбꙑваѭтъ. въ ꙁълобѣ своеі. се самъ сѧ прѣдаѭ К 5а 28 Успокоя, укротя. ослабьнааго сцѣлвъ. дѣлателꙗ одрѹ свомѹ покаꙁалъ. походлъ ꙗкоже по сѹхѹ врьхѹ морꙗ. бѹрѫ вѣтрьнѫ ѹтоллъ словомъ С 473.19 Изч М З А К С Гр πείϑω καταστέλλω ἀναστέλλω ѹтоліт ѹтолті Нвб Срв утоля, утолявам ОА ВА ЕтМл БТР АР