Старобългарски речник
собт сѧ 
собт сѧ -соблѭ сѧ -собш сѧ несв Усамотявам се, живея самотно ꙁабьдѣхъ і бꙑхъ ѣко пьтіца собѩщѣ сѩ на ꙁьдѣ СП 101.8 Изч СП Гр μονάζω Нвб Срв [обо]собя, [обо]собявам