Старобългарски речник
свѧтло 
свѧтло -а ср Свято място, храм, светилище се трѹдъ естъ прѣдо мноѭ доідеже вънідѫ въ свѩтіло бже СП 72.17 въжѣшѩ огнемь свѩтіло твое СП 73.7 гь же нбса створі їсповѣданіѣ красотѣ прѣдъ німь. свтꙑні вельлѣпота вь свѣтілѣ (погр. вм. свѧтлѣ, Север., с. 125, бел. под линия) его СП 95.6 їже рѣшѩ да наслѣдімъ себѣ свѣтіло (погр. вм. свѧтлѣ, Север., с. 111, бел. под линия) бжіе СП 82.13 Изч СП Гр ἁγιαστήριον ἁγίασμα свѩтіло Нвб Срв светил[ище]