Старобългарски речник
сапогъ 
сапогъ -а м Ботуш, вид обувка грѧдетъ же крѣпле мене. емѹже нѣсмъ достонъ отрѣшт ремене сапогъ его М Лк 3.16 З, А, СК.Срв. Мк 1.7 З, А, СК;Йо 1.27 М З А дадте пръстень на рѫкѫ его. ꙇ сапогꙑ на ноѕѣ М Лк 15.22 З А СК Образно. на дѹмѣѭ простърѭ сапогъ мо СП 59.10 на дѹмѣѭ наложѫ сапогъ моі. мнѣ іноплеменъніці покорішѩ сѩ СП 107.10 М З А СК СП Гр ὑπόδημα Нвб сапог остар ВА Срв сапожник ’обущар’ ОА ДА