Старобългарски речник
рѫгъ 
рѫгъ м бꙑт въ рѫгъ γίγνομαι καταγέλως Стана за смях ѹвꙑ мьнѣ ѹвꙑ мьнѣ. побѣжденъ бꙑхъ мѫк см свꙙтꙑм.  бꙑхъ вьсѣмъ въ рѫгъ. не мꙑ днодѹшенъ слѹгъ С 78.28—29 рѫгъ творт πομπεύω Подигравам се гда влас женьст ногтꙑ ꙁꙙбом бѣахѫ. пеал рѫгъ творѣахѫ С 397.28 ѹпот кого до рѫга Напия някого, докато стане за присмех аще кꙿто дрѹга своего ѹпотъ до рѫга. да постте сѧ оба ж҃ дьне СЕ 104а 24—25 Изч СЕ С Нвб рог остар ВА руга ж диал ДА Срв ругатня ж