Старобългарски речник
роꙁга
роꙁга
-ꙑ
ж
Клонче, ластар, лозова пръчка
ѣкоже роꙁга не можетъ плода творт о себѣ. аште не бодетъ на лоꙁѣ тако вꙑ
М
Йо 15.4
З
А
СК
аште кто въ мьнѣ не прѣбѫдетъ. ꙇꙁвръжетъ сѧ вонъ ѣкоже роꙁга ꙇсъшетъ
М
Йо 15.6
З
А
СК
вьсѣкѫ раꙁгѫ не творѧштѫѭ плода. ꙇꙁъметъ ѭ
М
Йо 15.2
З
Образно.
покрꙑ горꙑ сѣнь его. ї лоꙁье его кедрꙑ бжѩ. прострѣ роꙁгꙑ его до мѣрѣ. і до рѣкꙑ отърасл его
СП
79.12
Изч
М
З
А
СК
СП
Гр
κλῆμα
раꙁга
Нвб
розга̀
диал
Дюв
НГер
ДА