Старобългарски речник
раꙁбо 
раꙁбо -ꙗ м Разбойничество, убийство ꙁаповѣд стꙑхъ [!] ѡць. о. покаань раꙁбоѣ. ꙇ о вꙿсемь грѣсѣ СЕ 102а 6 врагомь ꙁълѣ прѣльщаемъ. прсно въпадаѭ въ блѫдꙑ. ꙇ прѣлюбодѣанѣ. въ раꙁбоѩ ... въ татъбꙑ СЕ 68а 22 не сътворь волѧ твоеѩ ... нъ въпадъ въ раꙁбоѩ дшегѹбънꙑѩ. поработхъ сѧ окаанꙑ СЕ 78а 20 же ѹбнꙑмъ жꙁнь датъ. того погѹбт. варааввѫ бо въ раꙁбо мъше дръжашꙙ.  молꙗахѫ плата пѹстт  С 398.9 СЕ С Гр φόνος Нвб разбой ’нападение за грабеж, битка’ остар ОА ВА РРОДД Срв Разбоище МИ Разбойна МИ СНМБ Разбоица МИ ЙЗ,МИПан