Старобългарски речник
раба 
раба -ꙑ ж 1. Робиня аврамъ два снꙑ мѣ. еднъ отъ рабꙑ. а дрѹгꙑ отъ свободнꙑѧ Е 27б 5 то глѫтъ кнгꙑ. жден рабѫ  снъ еѧ. не матъ бо (на)слѣдоват снъ рабꙑнмъ (съ) сномъ свободънꙑѧ Е 28а 11 аще кꙿто съ рабоѭ блѫдъ сътворⷮ҇ тол родⷮ҇ дѣтщь. да свободⷮ҇ рабѫ тѫ. ꙇ посттⷭ҇ъ лⷮ҇ѣ едно СЕ 104b 6, 8 2. Прислужница, слугиня гла же раба двьрьнца петров. еда ꙇ тꙑ ѹенкъ ес ка того М Йо 18.17 З А СК шъдъшю же емѹ прѣдъ врата. ѹꙁьрѣ і дрꙋгаꙗ раба  гла емѹ СК 26.71 3. Прен. Девица посъланъ бꙑстъ рабъ беспльтьнь. къ рабѣ непороьнѣ С 244.19—20 раба бога вꙑшьнꙗго ἡ δούλη τοῦ ϑεοῦ ὑψίστου Последователка на християнското учение; християнка ѹлꙗн рабо ба вꙑшьнꙗго. съгрѣшхомъ прѣдъ тобоѭ ѫродъскꙑ С 3.18 раба божьꙗ Християнка; тази, която изповядва християнската религия ѹсъпе раба бжꙗ ана П9 (г)роб. см (т)ѹдорьі (р)абьі бож()ꙙ от кам(е)не сего П2 раба господьнꙗ ἡ δού ύλη κυρίου Последователка на християнското учение; християнка рее же марѣ. се раба гнѣ. бѫд мьнѣ по глѹ твоемѹ М Лк 1.38 З А М З А СК Е СП СЕ С П2 П9 Гр δούλη παιδίσκη παρϑένος Нвб раба остар ОА ВА НТ БТР АР Срв робя ’робиня’ ж ДА робка, робкиня диал ОА НГер робиня ОА Дюв НГер ЕтМл БТР АР