Старобългарски речник
прѣльщат сѧ 
прѣльщат сѧ -прѣльщаѭ сѧ -прѣльщаш сѧ несв Заблуждавам се, лъжа се, мамя се терент рее. прѣльшташ сѧ не вѣдꙑ польꙁьнаа т С 176.29—30 хоштете л  отъ камꙑка сего ѹслꙑшат же вам ьстенъ ꙗко прѣльштате сꙙ С 34.17 владꙑце моѧ дшꙙ ѹлꙗн. не прѣльшта сѧ бѹстѭ павьла брата свого С 1.18—19 Изч С Гр πλανάομαι συναπάγομαι прѣльштат сѧ Вж. при прѣльщат Нвб