Старобългарски речник
пргвоꙁдт 
пргвоꙁдт -пргвождѫ -пргвоꙁдш св Прикова [с гвоздеи], закова прігвоꙁдішѩ ноѕѣ моі і рѫцѣ моі СП 21.17 Срв. Е31б 13 егоже юдѣ съвлѣшѧ. ꙇ пргвоꙁдшѧ  на раꙁпонѣ СЕ 50а 17 вждъ мо пргвожденѣ  прбьнѣ на дрѣвѣ ноꙁѣ С 469.15 прѣда сꙙ вонѹ пргвоꙁдт сꙙ С 141.3 пргвожденѹ же мѹ бꙑвъшꙋ. пакꙑ дмѡс рее. пока сꙙ.  отъньмемъ гвоꙁдѧ С 141.3 пргвожденъ бꙑстъ на дрѣвѣ С 481.29 радѹ сѧ крьтⷭ҇е ст трѧстьн на немьже. еднь ѡⷣ троѧⷰ пльтоносець. пргвоꙁⷣ сѧ ТФ Б 5—6 Образно. прігвоꙁді страсѣ твоемь плъть моѭ СП 118.120 пргвожденемь плеснѹ своею. пргвоꙁдлъ ес срце вꙿсѣкомѹ недѫгѹ СЕ 35b 16 гда въ матерехъ прьсехъ. дѹхъ тѫжааше болѣꙁнѭ. пргвожденъ С 397.22 еднь ѡⷣ троⷰѧ пльтоносець. пргвоꙁⷣ сѧ. нась пргвожденнхь неестѫ вь гьлѫбнѣ. прѣвьꙁносѧще его ТФ Б 6 пргвоꙁдт сѧ Е СП СЕ ТФ С Гр καϑηλόω ὀρύσσω προσηλόω ἡλόω πείρω τοὺς ἥλους πήγνυμι ἐμπήγνυμι прігвоꙁдіт Нвб пригвоздя остар ВА Срв пригвозден ОА