Старобългарски речник
прблжат сѧ 
прблжат сѧ -прблжаѭ сѧ -прблжаш сѧ несв 1. Приближавам се към някого или нещо, отивам близо сътворте себѣ вълагалшта не ветъшаѭшта ... на небсхъ. деже татъ не прблжаатъ сѧ М Лк 12.33 З А СК бѣахѫ же къ немѹ прблжаѭште сѧ вьс мꙑтаре М Лк 15.1 З бже ... отвръꙁаѩ прѣстѫѭ ѫтробѫ ... вꙿсемѹ прблжаѭщюмѹ сѧ любовѭ СЕ 92b 5—6  прблжаѭштѹ сꙙ мѹ къ цръкъв ... въстрꙙсе сꙙ С 221.24—25 нъ въ дшꙙ въдваратъ сꙙ. любьвѭ прблжаѭштхъ сꙙ мъ С 546.9 Образно. лкъ стꙑхъ прблжаетъ сѧ насъ СЕ 1b 15—16 мꙑ къ дномѹ богѹ прблжамъ сꙙ С 75.7 2. Прич. сег. деят. като същ. прблжаѭще сѧ м мн οἱ ἐγγίζοντες, οἱ προσεγγίζοντες Приближаващите се; тези, които се насочват, стремят към нещо или някого ꙁбавітъ міромъ дшѫ моѭ. ѡтъ прібліжаѭщіхъ сѩ мнѣ СП 54. 19 прблжаѭштхъ сꙙ к н҄е. растрьꙁоватъ С 350.27—28 3. За време, събитие, явление — наближавам прблжааше же сѧ праꙁдьнкъ опрѣснокъ М Лк 22.1 З ѹже велкѹ дьн прблжаѭштѹ сꙙ. вьꙁдѣвѣ ѹже въ манастꙑрь С 290.3 4. Прен. Приличам, подобен съм, наподобявам. ( раꙁ)дѣлꙗѭштемъ ѹмъ сво к(ъ) ко(м)ъ естъ лѣпо прблжат с ЗЛ IIб 4 М З А СК СП СЕ С ЗЛ Гр ἐγγίζω πλησιάζω προσοικειόομαι πλησίον ὑπάρχω κατάγομαι προσέρχομαι прібліжат сѩ Нвб приближавам [се] ОА ВА АК НТ Дюв НГер ЕтМл БТР АР