Старобългарски речник
похвальнъ 
похвальнъ -ꙑ прил Похвален, достоен за похвала ѡ ѹітелю комъ. поꙁаконнѹмѹ. ꙇ похвальнѹмѹ раꙁбоіствѹ К 11b 26 їѡсфъ въ дръꙁновен же къ платѹ похвальнъ С 454.2 похвальна ѹбо стъ твоꙗ любꙑ С 456.15 пѣснь похвальнаꙗ εὐχαρίστιος ὕμνος, εὐχαριστήριος ὕμνος [ὠδή] Благодарствена песен молтвънꙑѧ і похвальнꙑѧ пѣсн владꙑцѣ хсѹ въсꙑлаѭште С 531.9 пѣснь похвальнѫѭ ... (вьспѣшꙙ ) отдошꙙ С 530.29 славꙙште ба.  похвальнѫѭ мѹ пѣснь въꙁдаѭште С 65.5—6 Изч К С Гр ἐπαινούμενος ἀξιέπαινος ἐπαινετός Нвб похвален ОА ВА АК НТ ЕтМл БТР АР