Старобългарски речник
постьлат 
постьлат -постелѭ -постел҄еш св Постеля, разстеля, застеля народ постълашѧ рꙁꙑ своѩ по пѫт М Мт 21.8 ЗI А СК вѣ вь рѫкѹ мѣсто постьлашꙙ С 326.15 постелꙗмъ мѹ котꙑгꙑ С 341.21—22 Застеля, приготвя маса за ядене. тъ вама покажетъ горьнцѫ велѭ. постъланѫ готовѫ М Мк 14.15 З.Срв. Лк 22.12 М З Изч М З А СК С Гр στρώννυμι ὑποστρώννυμι постълат Нвб постеля, постилам ОА ВА АК НТ Дюв НГер ЕтМл БТР АР ДА