Старобългарски речник
посагат 
посагат -посагаѭ -посагаш несв Омъжвам се въ вьскрѣшен бо н женѧтъ сѧ н посагаѭтъ М Мт 22.30 ЗI. Срв. Мк 12.25 М, З;Лк 20.35 М З бѣхѫ ... женѧще сѧ  посагаѭште М Мт 24.38 З, А, СК.Срв. Лк 17.27 М З снове вѣка сего женѧтъ сѧ  посагаѭтъ М Лк 20.34 З Изч М З А СК Гр γαμίζω [вар. ἐκγαμίζω] Нвб Ø