Старобългарски речник
оцѣстт 
оцѣстт -оцѣщѫ -оцѣстш св 1. Почистя, изчистя, излъскам ѣще не обратіте сѩ орѫжъе свое оцѣстітъ. лѫкъ своі отъвлѣе  ѹготова і СП 7.13 словеса гнѣ словеса прѣіста. съребро раждежено скѹшѩнъ ꙁемі. а  оцѣштенье (погр. вм. оцѣштено, Север., с. 12b, бел. под линия) седмеріцеѭ СП 11.7 дꙿна осла ръждѫ желѣꙁнѫѭ оцѣсттъ С 399.22 2. Прен. Опростя вина, грях, прегрешение; дам опрощение ѣште мі не ѹдоблѣѭтъгда непороенъ бѫдѫ.  оцѣштѫ сѩ отъ грѣха велка СП 18.14 мені твоего раді гі. ѡцѣсті грѣхъ моі веле бо естъ СП 24.11 Срв. СЕ75а 7—8 бже ... оцѣсті беꙁаконньѣ моѣ СП 50.3 ѡтъвраті ліце твое отъ грѣхъ моіхъ. ї вьсѣ беꙁаконньѣ моѣ оцѣсті СП 50.11 бже ... неъсті нашѩ тꙑ оцѣстіші СП 64.4 тъ же естъ мілостівъ і оцѣст грѣхꙑхъ СП 77.38 славꙑ раді імені твоего гі іꙁбаві нꙑ. ї оцѣсті грѣхꙑ нашѩ імені твоего раді СП 78.9  грѣхъ мрь емѹ да не оцѣстітъ сѩ СП 108.14 молѭ т сѧ гі. ꙁабѫд грѣхꙑ моѩ. ꙇ ост мѧ. ꙇ оцѣст мѧ ꙇменемь твомь СЕ 41а 12 поган ... наꙙшꙙ ... глаголат. съгрѣшхомъ  беꙁаконꙿновахомъ. оцѣст съпасе С 111.1 благословьнъ грꙙдꙑ жрътвѫ собоѭ ꙁа нꙑ прнесетъ.  вьсꙙ оцѣстт грѣхꙑ С 342.8 оцѣстт сѧ Изч СП СЕ С Гр στιλβόω καϑαρίζω ἀποσμήχω; ἱλάσκομαι ἐξιλάσκομαι ἐξαλείφω оцѣстіт ѡцѣстіт Нвб Срв очистя [се] св очиствам [се] несв ОА ВА НТ Дюв НГер ЕтМл БТР АР ДА