Старобългарски речник
обѧтрꙗт сѧ
обѧтрꙗт сѧ
-обѧтрꙗѭ сѧ
-обѧтрꙗш сѧ
несв
сег
деят
прил
обѧтрꙗѩ сѧ
φλεγμαίνων
Който се разпалва
прен
ніесоже іного ненавідітъ бъ ѣкоже того іже дръжітъ гнѣвъ. тако бо естъ ѣкоже надꙑмаѩ сѧ срьдце. ꙇ обѧтрѣѭшт сѧ дша
К
9а 15
Изч
К
обѧтрѣт сѧ
Нвб
Ø
