Старобългарски речник
непомрьцаѩ 
непомрьцаѩ - прич прил Непомръкващ, негаснещ ꙇꙁвед  отъ слѣпотꙑ. ѣко ꙁ беꙁвѣдънꙑѩ тъмꙑ. одар  цѣловѭ. ѣко  свѣтомь твомь. непомръцаѭщмь СЕ 33b 1 въ кꙑ свѣта непомръцаѭщааго. ѡсвѣттъ омраенꙑхъ. ѣко бесвѣтънѫ тъмѫ СЕ 32b 24—33а 1 Изч СЕ Гр ἀσκότιστος непомръцаѩ Нвб Срв непомръкващ, непомрачен ОА ВА