Старобългарски речник
неповнѹѩ сѧ 
неповнѹѩ сѧ - прич прил същ неповнѹѭще сѧ м мн οἱ μὴ πειϑόμενοι Непокорните; тези, които не се подчиняват, не изпълняват заповеди и повели повелѣ мат  нѹдт ѧ жрът.  повноват сꙙ попомъ ... неповнѹѭштꙙѧ же сꙙ горькамъ  раꙁльнамъ мѫкамъ прѣдат С 255.8 Изч С Нвб Срв повинувам се, повинуване ОА