Старобългарски речник
льстт сѧ
льстт сѧ
-льщѫ сѧ
-льстш сѧ
несв
Мамя се, заблуждавам се
сі къ іюдѣомъ глѫ. понеже льстѧште сѧ мнѧтъ пасхѫ творіт
К
7а 16—17
алеѯандръ глагола не льст сꙙ кнꙙꙁѹ. ꙗко послѹшаѭ твого ласканꙗ
С
156.7—8
Изч
К
С
Гр
ἀπατάω
Нвб
лъ̀стя [се]
диал
ДА
Вж. и при
льстт