Старобългарски речник
сконьат сѧ 
сконьат сѧ -сконьаѭ сѧ -сконьаш сѧ св Отида към своя край, към гибелта си егда же гонѧтъ вꙑ въ градѣ семь. бѣгате въ дрѹгъꙇ ... не ꙇматъ ꙇсконьат сѧ градъ ꙇлевъ. донꙿдеже прдетъ снъ скъꙇ З Мт 10.23 поженѫ врагꙑ моѩ і постігнѫ ѩ. і не въꙁвраштѫ сѩ доіждеже сконъаѭтъ сѩ СП 17.38 отъ крѣпості бо рѫкꙑ твоеѩ ... аꙁъ сконъахъ сѩ СП 38.11 ісконьашѩ сѩ погꙑбѫ ꙁа беꙁаконеніе свое СП 72.19 ісконьахомъ сѩ гнѣвомь твоімь СП 89.7 вьсі дьні наші оскодѣшѩ. ї гнѣвомь твоімь ісконьахомъ сѩ СП 89.9 тꙑ же самъ ес  лета твоѣ сконьѣѭтъ сѩ (погр. вм. не сконьѣѭтъ сѩ, Север., с. 131, бел. под линия) СП 101.28 сконъаѭтъ сѩ грѣшьніці отъ ꙁемлѩ.  беꙁаконніці. ѣко не бꙑті мъ СП 103.35 їсконьасте сѩ о мої въ слово твое СП 118.82 ѡ мо їсконьасте сѩ во спене твое СП 118.123 Изч З СП Гр τελέω ἐκλείπω ꙇсконьат сѧ ісконьат сѩ їсконьат сѩ сконъат сѩ Нвб Ø