Старобългарски речник
бѣсьноват [сѧ] 
бѣсьноват [сѧ] -бѣсьнѹѭ [сѧ] -бѣсьнѹш [сѧ] несв 1. Обхванат съм от зъл дух, душевно болен съм молѣаше  бѣсъновавꙑ сѧ. да б съ нмъ бꙑлъ М Мк 5.18 З првѣсѧ къ немѹ бѣсънѫѭщь сѧ слѣпъ  нѣмъ М Мт 12.22 З дъшт моѣ ꙁълѣ бѣсънѹетъ сѧ М Мт 15.22 З сърѣтоста ꙇ в҃ бѣсънѹѭща с. отъ гроба сходща СК Мт 8.28 2. Прич. сег. деят. като същ. бѣсьнѹѭще сѧ м мн χειμαζόμενοι ὑπὸ πνευμάτων ἀκαϑάρτων Бесните, лудите мⷧ҇о нⷣ҇а бѣсъноⷿ҇уштꙇⷭ҇мⷽ СЕ 51а 11 бѣсьноват сѧ на новꙑ мѣсѧцѧ σεληνιάζομαι Лунатик съм  глѧ. г помлѹ снъ мо ѣко на новꙑ мсцѧ бѣсъноетъ сѧ [погр. вм. бѣсънѹетъ сѧ] ꙇ ꙁьлѣ страждетъ. мъножцеѭ бо падаетъ на огнь. ꙇ мъножцеѭ въ водѫ М Мт 17.15А бѣсьнѹѩ сѧ на новꙑ мѣсѧцѧ ὁ δεληνιαζόμενος Лунатик о бѣсънѹѭштмъ сѧ на новꙑ мсцѧ М 76b 10 Срв. З129b 14 М З А СК СЕ Гр δαιμονίζομαι πάσχω ὑπὸ δαιμόνων бѣсъноват сѧ Нвб беснувам [се] ОА ВА НГер МлБТР ЕтМл ЕтБАН БТР АР РБЕ ДА Срв беснея МлБТР ДА