Старобългарски речник
блѧдьI 
блѧдь - ж Брътвеж, празнословие  ѣвшѧ сѧ прѣдъ нм ѣко блѧд гл хъ.  не мѣахѫ мъ вѣрꙑ М Лк 24.11 З А бѹꙗ словеса глагол҄еш.  блꙙд многꙑ С 155.22 нъ добро вь врѣмꙙ алъбꙑ. покаанꙗ прѣд положт цѣльбꙑ. твохъ блꙙд ѡ ловѣне С 358.25 Заблуда, ерес. нѣс ѹбо достон҄ь слꙑшат танъ бжї. да не блꙙдьм свом прѣльстш отъ прѣдьстоѧштїхъ схъ  погѹбш С 8.21—22 не рѣхъ л т ꙗко остан сꙙ блꙙд тѣхъ.  прстѫпвъ пожьр. да бѫдетъ црѣ волꙗ С 156.26 прѣстан алеѯанꙿдре отъ блꙙд  послѹша  пожьр богомъ С 162.14 М З А С Гр λῆρος πιϑανολογία τὰ τῆς φλυαρίας [вар. ἀπατήλον ῥῆμα] Нвб Срв бледословие остар МлБТР БТР