Старобългарски речник

каженкъ

каженкъ -а м Евнух, скопец сѫтъ бо каженц же рѣва ҇мⷬнѣ родшѧ сѧ тако. ꙇ сѫтъ каженц ѩже скаꙁшѧ лц. ꙇ сѫтъ каженц же скаꙁшѧ сѧ сам. цсрствѣ рад нсⷠ҇кааго М Мт 19.12 ЗI Изч М З А СК Гр εὐνοῦχος