Text Corpus - De hac vita breve homilia
Текстов корпус
Слово за този временен живот
Заглавие на латински:De hac vita breve homilia
Жанр:Miscellanea
Автор:Петър Черноризец
Дата на ръкописа:край 16 век
Дата на превода:
Дата на преписа:
Правопис:Руски
Име на ръкописа:Сборник
Хранилище на ръкописа:РГБ
Сигнатура на ръкописа:ф. 304 I, №11
Страници:л. 88а - л. 90б
doc_iddoc_49

л. 88а Слоⷡ̄ стго пєтра ѡ врємєннѣмь

сємь жть гⷭ̄ блгⷭ̄ві

Въꙁдьбн дшє хотѧщꙗ

вꙁскат сєбѣ добра в сєⷨ

жть єщє сущє но нє ꙁдѣ

ѡбрѧщєш но ндѣ нѣгдѣ

ащє добрѣ въспрѧнєш

оумоⷨ̄ смотрш сєго жтьꙗ

ммоходѧщаго. то пає

л. 88б ꙁло||многу раꙁумѣєш в нє ⷨ

вдѣшн сєбѣ добрѣ оувѣс.

 кдѣ єс  како прєбываєш

то дѣлаєш то грѧдєть

на тѧ а ты спш в нєдѣн

своємь  вь грубост вєлцѣ

вьꙁдвігн своꙗ мысл

 ꙁ глубны срнⷣ̄ыꙗ 

распростр крлѣ оумнѣ

полѣта  всѣⷨ оумо ⷨ̄ по сє

жꙁн да відѣ л како єсть

дѣло волѧ лвкⷭы на

своꙗ дѣла воꙁр пєрвє  до

конца блюд сѧ єгдⷣ

прєтворш горшаꙗ пєрвыхъ.

ꙗко  страⷭ̄ послѣднѧꙗ вєлмі

єсть горш

нынѣшнꙗ҃ стрⷭ̄̄т. врємєнныꙗ

сꙗ. ꙁдѣ бо пєаль  рана 

нєдугъ. глаⷣ ꙁма. нагота

мукⷶ  вєꙁдѣ смрть. оумєрш

жє стлѣт. а тамо всє

л.88в тⷭ̄но м҃ньє || ѡгнь. тма. гроꙁа

 проаꙗ ны мук в вѣкы.

тѣмжє раꙁумѣ к҃ послѣдн

грѣсѣ горш суⷮ  тѧжцѣ г҃

да вжь  блюд сѧ  хран

 бдѣ  пла сєбє  нтожє

нє мѣ в полꙁу сєбѣ ꙁдѣ

раꙁвѣє млтвы млтва бо

тоью къ бу правть а но

ꙁємноє всє сує во тщєн въ

грѣхъ ащє  много єсть внъ

дѣлъ спнⷯ̄ы. нє сє прєспѣєть

всѧ д҃ млⷭтн постъ нщєта

но бєꙁ мл҃твы нє лꙁѣ

быт всѣ̄ⷨ тѣмь дѣлоⷨ̄ ѡбає

ащє въ єдноⷨ попустш

грѣху то всѧ ѡслабт

тѣмжє ѡⷮ ба молѧщю єсть

воꙁьєржат (sic) сѧ ѡⷮ всѧкого ꙁла

в пустошнаго сєг̇ жтьꙗ

л. 88г кромѣ любовью || клонт

въ ѡну жꙁнь

ѡбѣщаную любѧщ ⷨ ба 

молѧщ ⷨ єⷢ̄ всєгда. всѧ

любы жтьꙗ сєго грѣхъ

єсть нє тварь жє ꙁла. но

наш ⷶ дѣла вєлм ꙁла суⷮ 

мєрьска. тѣⷨжє с жꙁнь

горка єⷭ̄ всѣ ⷨ правєдны ⷨ

 нєнавдтъ всѧкого ꙁла

творѧщмъ жє ꙁлаꙗ дєлєса

сладка. є҃ ⷨ̄ жꙁнь горкаꙗ

ак мєдъ ⷨ̄ єсть ѡн бо

грѣⷯ̄въ наслажают сѧ да тѣм

любѧть сю ꙁаповѣдь а нѣ

лꙁѣ єꙗ любт нкомужє

всѣⷨ̄ є стужла своєю

ꙁлобою. вжю бо нынѣ ꙗв

свома ѡⷨ̄ всє ꙁло в жть

сє ⷨ̄. а д . н мала

нє вжю бо ѡбраꙁа бголюбна

нєнавсть єдана

тоью жвєть но  та єдна

но на ꙁлаꙗ многа дѣлєса

мжє сполнєш жꙁнь сі

л. 89а всѧ лвкⷭ̄ губть || 

мноꙁ в нє гонтєл

 мѧтєжнц

 н сам добрѣ жвуть

н нѣмь дадѧⷮ̄.

но слою тєлєсною хвалѧщєⷭ̄

правєдн сѧ мнѧть  множьст-

вомь во конь ѡружьємь

хвалѧщє сѧ слн сѧ творѧть.

а нє бью слою ѹповаюⷮ

єго слою рєⷱ̄ моісі пожнєть

єднъ ѧ а. в҃. подвгнєⷮ. а

тѣмжє к҃ є҃ жꙁнь с

добра на ̄ⷨ ꙁлы ⷨ нємущ ⷨ

надєжа к бу҃ ѡ нєсмѣрєн

лв҃ц  нєраꙁумн кто вы

соꙁда. л кто вы ѡжів

кдѣ л вꙁѧстє множь тєлєсъ

 дш҃ь своєю л слою

створстє  множьство

по всє ꙁємл. како нє

раꙁумѣєтє бꙗ слы б҃ꙗ

строєнꙗ б҃ꙗ волѧ. ѡ

л.89б властєлєв || ꙁємн. 

вєлможа  боꙗрє  судьꙗ

лвⷭ̄кы. кто вы дасть власть

 санъ  ѹⷨ̄  мдрⷣть да

ѹмѣєтє смыслтє  гонтє

 і ѹправтє на свою рабо-

ту лвк҃ы акы бу нє правтє.

сво л м грады  пющє (sic) 

ѡдєжєю своⷨ дѣло ⷨ̄ ꙁємнымъ

 ѹмѣтє пєщⷭ̄

нємлⷭ̄ть гордость. нєсмѣрєнє

пакость. і лютость і каꙁнь

 рана вєсдѣ. а смотрєніꙗ

нємощнымъ нѣⷭ̄ мноꙁ

стражють нудно нє ба

раⷣ. но ѡбдою ба҃тыⷯ 

нє любѧть страⷭ̄ н мьꙁды

муть. ѡн жє погбають сꙗ

томѧщє каꙁью. на ужнаꙗ

дѣла ꙁємнаꙗ нудѧщє с жє

нєволєю тружаютьⷭ̄.

ꙁлосмыслащє нє тєрпѧщє

ꙁлы работы. ѡн жє тѣмь

л.89в сєбѣ пєал нє муть. ||

а дъꙁрѧш скорб вѣныꙗ

мук ѡ ꙁлаꙗ жꙁн нєправєд-

наꙗ. ѡ тємнаꙗ жꙁн помра-

єнаꙗ. ѡ слѣп

л҃вц помраєн  нєраꙁумн

к҃ нє двѧть сєбє н с

ні ѡн. с ѡнѣм погбнуть

а ѡн см погібаꙗшє. 

нє проꙁрѧть на свѣтѣ

покаꙗнꙗ ні ба҃т н

ѹбоꙁ. ѡ ба҃т слѣпц

ѹбоꙁ правдою ꙁоблн

грѣхы ꙗжє ѡⷮⷮ ѹбогыхъ

собрастє въ своꙗ храмы тмы

вѣныꙗ о ѹбоꙁ грѣшні

к҃ ꙁємым м҃тл томм

ба нє вꙁскастє. ащє

бы было погібнут каꙁнью

лв҃кмъ. нє ѹгодвшє то є

бы л ѹнє бу҃ работат

ꙁволт напраснѣ єдному

бу҃  спⷭ̄у жє вѣсть нємощь

л.89г рода лв҃а жє нє||трєбуєть

нтожє н ѡⷮ когожє но самъ

всѣⷨ вьⷭ̄

даруꙗ всє добро ѡсщаꙗ

 сполнѧꙗ ѡⷮ наала  до

конца.  проєє тамо єщє в

вѣⷦ̄ всѧ млуєть в вѣⷦ̄ храніть

просвѣшаєть свомъ свѣтоⷨ̄

бжтⷭ̄вєныⷨ лв҃ц самовластн

 своⷨ бєꙁумьєⷨ̄ бь҃ стрⷯ̄а

ꙁабывшє. сам сєбє страштє

 мутє вѣрн сущє нє по

вѣрѣ жвєтє вѣдущє нє вѣстє

слыщащє нє слыштє 

вдѧщ нє вдтє. ꙗкожє

рєꙷ̄ бъ҃ ѹсты дрєвлє пррⷦ̄

саꙗ. ѹ добєл бо срцⷣє

люд с ⷯ ѹшма тѧжко

слышаша  ѡ сво смѣжша

постнѣ тацѣ суть лвц

мра сєго. тѣмжє мєрьска

л.90а єсть жꙁнь || с  тѧжка.

а бь҃ꙗ служба  работа

лєгка. є҃  сладка. тѣмжє

понудм сѧ браⷮє к нє вс

нємощн ѡставлєшє всѧ

мірьскаꙗ дѣла грѣховнаꙗ. блⷣ̄у

татбу лжю ѡбⷣ̄ нєнавсть котору.

сваръ тѧжбу нєтⷭ̄оту сквєрну 

лхоманє ѡ нⷯ̄ жє бьютьⷭ̄

ба҃т мра сєго  бодутьⷭ̄ 

сѣкутьⷭ̄  воюють наⷭ̄ хотѧщє

ѡдолѣт друⷢ другу.  до ⷨ єго

раꙁграбⷮ̄  власть прꙗті 

єсть.  санъ  ꙁ̄ єⷢ вꙁѧт. 

сам вєлц быⷮ̄ въ лвцⷯ̄ѣ 

тⷭ̄н  хвал  горд с мысль

вражьꙗ є҃  тако хощєⷮ быт то

нє ѡбращюⷮ млⷭ̄т бꙗ. ащє нє

обращтьⷭ̄ мък л [sic] своєꙗ

л.90б  своⷨ доволєнъ будуⷮ. ||  ѡⷮ

того подаꙗ нщⷨ сⷯ дєлєсы

ꙁлыⷯ. ѹбѣж ⷨ вѣрн хранм

сѧ ѕ̄. люб ⷨ хаⷭ̄ смѣрм сѧ

послужⷨ єму  том сѧ трудо ⷨ

добрыⷨ. тєлєса своꙗ попєцѣмь

собою да нє погубⷯ̄ [sic] свохъ

дш҃ь  ѡсудмьⷭ̄ вѣны ѡгнь єⷢ̄жє

ꙁбавт ны гь нⷲ̄ с҃ъ хъ ⷭ̄.  да

наставт ны всѧ на стну 

сптⷭ̄ ны на судѣ своє ⷨ̄ правєднѣ ⷨ

ꙗко тому єсть дєржава  власть.

тⷭ̄ь  слаⷡ̄ купно со ѡцмь  снмъ

 стыⷨ.