л.251а Слово стыⷯ ѡц҃ь ѡ постѣ оустава цєрковнагѡ

Подобаєтъ братє хрєстанꙋ чл҃кꙋ наєншє ѹгодт бг҃ꙋ своємꙋ в того жє мѧ

кртⷭ̄вшє сѧ рєкꙋщє. въ мѧ ѡ҃ца  сн҃а  стг҃о дх҃а стыѧ трцⷪ̄а. га҃ бг҃а нашєго

стннаго, крєщєнєм бо лк҃ъ акы ꙁнова породт сѧ потомъ жє расты в жвотѣ 

ѡсквєрⸯнт сѧ согрѣшаѧ бг҃ꙋ всѧєск, бг҃ъ жє мл͑̄тв єсть. хощєть да быша всѣ

л҃ц спасл сѧ. нє ѡставть бг҃ъ л҃ка в погбєл но давъ л҃кꙋ покаѧнїє да всѣ

лц҃ы прбѣгꙋвшє к нємѹ въꙁⸯдо ⷯнꙋвшє ꙁ глꙋбны срⷣ҃ца своєго. кают сѧ грѣховъ

свохъ. волныⷯ  нєволныⷯ, ҆ прїмєⷮ гь҃ кающаго сѧ грѣхъ сво ⷯ. Обає далⸯ ны є͑

л.252а ꙁаповѣ ⷣ, да сє слывшє братє дръжтє сѧ ѹ сєбє||въ срцⷣ своєⷨ сътворвⸯшє

спст сѧ. пръваѧ жє ꙁаповѣдь є͑̄ єжє любт бг҃а всѣмъ срцⷣємь свомь 

трєпєтат словєсъ єго съ страхомъ работат ємꙋ, акы вдѧщє лца єго. ходт

вѣрою  с ѹмныма ѡма ꙗⷦ̄ вдѧщє єго. ѧщє нєдомыслмъ єсть бъ҃ ѡбає вєлкъ

даръ  прїмєⷨ ѡⷮ нєго.•. Втораꙗ жє ꙁаповѣдь єсть єжє любт дрꙋг ѧки сєбє

л.252б нý͑ бо намъ прєꙁрт какого любо л҃ка, рєкꙋща. ѡнъ сї правєдєⷩ̄||а ѡнъ сї

грѣшєнъ. но рц҃ бг҃ъ всѧ вѣсть. а мнѣ свом грѣхы пєаль є да нѣ … ми трєбѣ

нтожє. Потомъ єжє нє блꙋдт, но ащє подрꙋжє мꙋща, то въ врѣмѧ

прблжат̈ сѧ. нє акы скотоⷨ наслажат сѧ плотьскыⷯ бєⷥ ѹстава. но раꙁмѣрт пр

всємь всє своє жтє. да бъ҃ вⸯ тꙋ мѣрꙋ ѡтъмѣрть на сꙋдѣ. ащє кто многым

л.253а ꙗꙁыкы вѣсть всѣм бг҃а славть  мл҃ть. мл͑̄тию жє творть къ ѹ҆бг҃ымъ||ꙗко

постгнꙋющє мѣнємъ ащє л кто можєть всє своє мѣнє раꙁдаꙗт бг҃а

дѣлѧ. а са ⷨ нщєват ха҃ рад. ꙗко х҃с всѣхъ рад посто ⷨ  молтвою 

сълєꙁам прєт жꙁнь сю с бо ꙁаповѣдь вышє всѣхъ но нє всѣ ю творѧтъ.•.

Пєрвоє да праꙁнѹⷣють т͑̄о въск̄рсєню хвꙋ.  всѧкъ праꙁнⷣкъ єго  бц҃а.  всѣхъ

праꙁнⷣкъ ст̄ыхъ да нє покланѧют сѧ до ꙁємл. ѡⷮ вєлка дн҃ до н҃  всѧ нєⷣл ꙴѧ. нє

л.253б тоїю тѣло млꙋющє.|| но славѧщє въскр҃сєнє хв҃о  кланѧющє сѧ конѣ хв҃ѣ и бц҃ 

всѣхъ стыⷯ. такожє  всѧ дн нєⷣлныѧ ̇  нє пост сѧ в ты дн҃, но двож̄ⷣа ꙗст

хотѧщєє брашно. но тою грѣха нє творѧщє. но нє оупват сѧ н в кыа жє дн҃.

оупвающє бо сѧ погꙋбѧть мьꙁдꙋ свою трꙋда своєго . ̇. В ты жє дн҃ млтвы

творт асто ꙗⷦ могꙋщє. протвꙋ слѣ оумнѣ, а комⸯканє асто ємлющє. ащє

л.254а л нєдостоно праст ⷨ сѧ стыⷯ̄ танъ хвыхъ да осꙋ|| дм сѧ. ̇. ѡⷮ соуботы жє

лаꙁорєвы. нє нєсꙋт сѧ профѷры ꙁа ѹпоко н кꙋтьѧ. но всє вос҃҃крсєнѧ ѡбраꙁъ

творт. ҆ просѳѷры вымат,  коутѧ крєстт, то бо єсть обра ⷥ въск҃рсєнѧ хв҃а

гн҃ѧ. ащє кто сєго нє творть, то съ жды ѡсоужєнъ бꙋдєть, а с҅ правенⷣкы

вѣнⸯца погрѣшть Нѡ сє слышавшє братїє потщтє сѧ, тн̄ⷭо  сто

проводт постъ. съ всѧкою тⷭ̄отою  въꙁдєржанєⷨ ѡⷮ всѧкого ꙁла всю тоу нелⷣю

л.254б стрт̄ⷭнꙋю̋||проводвⸯшє т̄ⷭо. в вєлкꙋю сꙋботꙋ праствⸯшє сѧ.  вкꙋсѧть хлѣба

мало. прєбꙋдꙋть всю тꙋ нощь молѧщє сѧ..̇ Въскр҃сєнє жє гн҃є да пр̋ащают

сѧ со всѧкою стотою. праствшє сѧ въ црк҃в тѣла гн҃ѧ ҆ кровѣ. шєшⷣє въ

домы своа снѣдѧть спють ҆ поспѧть. тако бо творѧть ҆стннї

хртⷭіанє. вⸯ ꙁаконъ вж҃ сп҃сают сѧ. нє того бо рад хс҃ь въскр҃сє, пта раⷣ л

л.255а ѡ̏бадєнѧ рад. но сєго рад, даѧ всє||мꙋ мрꙋ радость. нє мꙋщю конⸯца.

въскрсєнєⷨ бо свомъ вєсь мръ просвѣт.  всѧ вѣрныѧ въꙁвєсєл радостю

дх҃овною. да вдѣвшє вѣрнї въскрⷭ̄нє хв҃о. праꙁноⷣующє с любо́вю всю тꙋ нєдєлю, а

нє паньствомъ н ѡбьѧдєнємь н пѣⷭ̄м бѣсовьскым. н ҆нѣм

плотьскым дѣѧнї  похотⸯм  всѣⷯ бо вѣрⸯны ⷯ цр҃кы прмають. съ тоⷭ̄тою

л.255б входѧщ ⷯ раꙁзвѣ  тѣⷯ нє прїмають ѡсквєрнѧющⷯ тєлєса своѧ блꙋдомъ||

лшнмъ птємь, єжє бєс памѧт оупват сѧ, та бо всѧ нєдєлѧ ѡднъ дн҃ь

єсть, єгⷣа хс҃ въск҃рсє. тогда слн҃цє стоѧло нє ꙁаходѧ  н҃. дн єгда быⷭ на въстоцѣ

тогда стоѧло два̏̏ дн. а о вєєрⸯи. в҃ дн. а въ .н҃.  ꙁан҆дє. ̇. Та бо нєдєлѧ єднъ

дєнь єⷭ̄ тѣмⸯжє вѣрⸯнї тⷭⷭ̄о дєржащє нєдєлю тꙋ воскр҃сєнꙗ раⷣ гн҃ѧ. молѧщє сѧ 

л.256а со крєсты ходѧщє во всю нєдєлю. Ѧщє л пєтрово говѣнїє прїдєть.||л

флпово говѣнє. в пнⷣѣ в срєⷣ. ҆ во пѧто ⷦ. хлѣбъ со ѡвощєⷨ. ѡдноѧ днєⷨ а

въ втоⷦ̄  в єⷦ̄. двожыⷣ днєⷨ. а в сꙋботꙋ.  в нєⷣ, рыбы. в҃ днємъ. ̇. Такожє всє

говѣнє пєтрово  ѳлпово правт сѧ. ̇. поклоⷩ по т҃ на днь до ꙁємл бєⷥ колоцⷣы. ̇.

А вєлкоє говѣнїє поклоⷩ по т҃ на всѧкъ дн҃ь. на ꙁауⷮⷮрєнї .р҃. на ѡбѣднї .р҃. на

вєєрнї .р҃. а г҃ помлꙋ .н. л бꙋ̈дєть нємощєнъ. в котороє любо говѣнє то

л.256б нємощ дѣлѧ. ꙗкожє ємꙋ повєлѣ||ть ѡць єго покаѧлны раⷥгадавъ ѡ

всєⷨ . намъ было  кромѣ говѣнѧ творт хотѧщ ⷨⷨ быт стовымъ.

помнающє согрѣшєнꙗ вєлкаѧ,  множєство нашєго бєꙁаконїа. ꙗжє

сътворхомъ прєⷣ творцє ⷨ свомъ гдєⷨⷨ бго҃мъ про нашѧ было грѣхы н главы нє

въскланват. бющє єломъ до ꙁємл. н ѡю своєю было нє ѡсꙋшват.

пролвающ слєꙁы своѧ прєⷣ бго҃мъ. Стєнющє  скорбꙋщє ѡ нєподобныⷯ ѡ дѣлє ⷯ.

л.257а сво ⷯⷯ. како бы братїє|| сєстры  ѡц  мтр҃ нє боꙗт сѧ єго . л нє трєпєтат єго

л нє творт вол єго; тъ бо ны єсть сътворлъ ꙁємлю. въꙁмѧ ѡⷮ ꙁємлѧ 

створлъ єⷭ̄ тѣло. Нє тоⷦⷦмо жє но  дшю вдохнꙋлъ  ѡжвлⸯ ны.  сътворлъ

єсть вдмаꙗ  нєвидмаѧ.  створлъ нб҃о  ꙁємлю. тако створ̀ агг҃лы 

архаагг҃лы. хєрꙋвмъ  сєраѳмъ. прєстол гд ⷭ̄ва. слн҃цє  лꙋнꙋ  ꙁвѣꙁды;

морѧ єꙁєра, рѣкы стонкы. ҆҆ всѧ горы ҆ холⸯм вѣтры снѣгы дожⷣь. ҆ скоты

́ ꙁвѣр. птца гады. ꙼ всѧко дрєво ꙁємноє  то всє бг҃а бот сѧ.  трєпєщє ⷮ  нє

прєстꙋпаєⷮ повєлѣнѧ бжіа. всє то въ оуставѣ своєⷨⷨ стоть работаѧ лвк҅у

єстєствꙋ. нє прєстꙋпаѧ повєлѣна бжа. повєлѣню єго повноуꙗ сѧ. ꙁємлѧ дающє

плоды своѧ травꙋ жта. дрєва цвѣты плоды травныѧ дрєвныѧ на снѣⷣ л҃комь на

вєсєлє  на потрєбꙋ скотомъ.  ꙁвѣрєⷨ  птцамъ  гадомъ всємоу ꙁємномꙋ

л.258а дханю. свѣт жє просвѣщаѧ. ꙁємлю|| творѧ повєлѣнѧ бж҃їа слн҃цє ѡсвѣщаѧ 

грѣѧ всє ѡⷮ ꙁємлѧ  въсхода. работаѧ лк҃омъ. всє творѧ повєлѣнє бжє, нє

прєстꙋпаѧ повєлѣна єго. такожє  лоуна  ꙁвѣꙁды стражющє всы нощь. восходѧ

 ꙁаходащє свѣтъ дающє лк҃омъ. пꙋть покаꙁающ всѣмъ шєствꙋющмъ. лꙋна по

морю  по рѣкаⷨ  по єꙁєромъ поуть водѧщє.  многаѧ наша бєꙁаконїꙗ ꙗжє

л.258б сътворхоⷨ прєⷣ творⸯцємъ своⸯмъ бг҃омъ. нє боѧщє сѧ єго н ѡста||нꙋщє сѧ ꙁлобъ

своⷯ. то бо всє тръпть бжꙗ страха боѧщє сѧ. такожє  морє творть  єꙁєра

҆стонкы рѣкы работающє лко ⷨ. ѡвѣхъ носѧщє вⸯ кораблєхъ воꙁѧщє

повєлѣнємъ бжїмъ, вѣтры ⷥ градъ въ граⷣ. поут творѧщє рѣсъ нощь в лодахъ и

в єльнѣхъ. лѣтѣ  ꙁмѣ на воꙁєⷯ, напаꙗющє водам  кормѧщ рыбам

всѧкым.  омывающє наⷭⷭ̄, тако намъ работаюⷮ боꙗщє сѧ творⸯца своєго. такожє 

л.259а огнь||творть повнꙋꙗ сѧ гд работаѧ лкоⷨ, грѣѧ пєка варѧ сꙋшѧ

ꙁноѧ, всє творѧ на потрєбꙋ на ⷨ. ащє нє повєлѣть гь҃. то сътворт то̀ всє̀ нє

смѣєть.  стоть. во ꙋста́вѣ своємъ . ̇. Ащє л ємꙋ повєлѣть то

створт, то всє сⸯтворть но по божню повєлѣню.  послѣдꙋ єго а ѡ

собѣ нтожє нє смѣєтъ сътворт, н ꙁємлѧ н мо̀рє. н єꙁєра н рѣкы н

кладѧꙁ, н стонц, н горы, н прость н огнь н ꙁвєр н га̀д, н

л. 259б рыбы||н мраꙁ н снѣꙁ. н вѣтр нкаꙗжє тварь.  л сємꙋ нє мѣтє вѣры

бєꙁоумнї лц то̏̏ бо сєбѣ раⸯꙁгадатє.  памыслтє єго в нашємъ тѣлѣ нѣтꙋ. в

нашєⷨ тѣлѣ ѡгнь ꙁма нєжтъдны глст єрвїє жє в нашємь тѣлѣ. то всє

лєжть нєдвжмо боꙗ сѧ бг҃а нє смѣѧ нтожє сътворт тѣлꙋ нашємоу . ̇. Ащє

л повєлть гь҃ всємꙋ въстат єжє в на ⷭ ѡⷮ нєдꙋгъ вєлкоу болѣꙁнь сътворть

л. 260а лкоⷨ||  въ смр҃ть прводть бжїмъ повєлѣнємъ всє бо бг҃а бот сѧ 

трєпєщєть. толко мы л҃ц всє прєстꙋпаємъ бг҃а нє боꙗщє сѧ ꙁаповѣд єго нє

съхранмъ. ѡць своⷯ нє слꙋшаємь по ꙁломꙋ своємꙋ оумоу. по пєрвомꙋ своємоу

проклѧтьствꙋ.  нєпокорлвомꙋ бѣгаєⷨ ѡⷮ пꙋт стннаго  спсєнаго жє вєдєⷮ

на ⷭ въ црⷭⷭ̄тво нбнⷭ̄оє  в раскоую пщю въ вѣны жвоⷮ. но мы того бѣгаєⷨ а на

л.260б пꙋть погыбєлны ||настоупаємъ вєдꙋщⷯ ны вⸯ мꙋкꙋ  въ тмꙋ кромѣшнюю 

нкто ны довєдєть но сам сєбє по своємꙋ ꙁломꙋ нравꙋ. бг҃а нє боꙗщє сѧ н

тꙋщє єго  ꙁаповѣд єго прєстоупающє. а даволѧ дѣлѧ творѧщє  грѣхы

свєршающє бг҃а нє брєгꙋщє дїꙗвола въꙁлюбвшє. ҆ мꙋкꙊ вѣнꙋю. свободн

бывⸯшє сам сѧ в работꙋ прєдаємъ. самъ гь въ єѵⷢалї глє҃ть всѧкъ творѧ грѣхъ

л.261а рабъ єсть грѣхꙋ. мы || жє г҃ бг҃а ꙁабываємъ  нє твормъ вол єго. како ны было нє

тт єго. самъ бо ны въ пєлѣ гл ть ємꙋ мѧ л҃є нє оумѣєш тт. . А

аꙁъ тєбє дѣлѧ свѣтъ сътворхъ, ҆ нб҃са распростроⷯ. ꙁємлю на водаⷯ ꙋтвєрⸯдхъ.

морє горⸯстю налахъ  пѣскомъ ѡградⷯ тєбє рад єꙁєра рѣкы стонкъ

сътворⷯ, тєбє ра ⷣ сл҃нцє  лꙋнꙋ  ꙁвѣꙁды ꙋкрасхъ. тєбє дѣлѧ всѧко дрєво

насаднхъ  прораст ⷯ травꙋ. тєбѣ дѣлѧ ѡгнь сътворхъ дожьⷣ поустⷯ  снѣгы 

л.261б новоє творⷽ стꙋхно то мєнє бот сѧ ||  трєбєщєⷮ,  нє прєстꙋпаєⷮ повєлѣна

моєго. ты жє мєнє нє трєпєщєш. н бош сѧ н съхранш ꙁаповѣдї моⷯ. пото

мѧ нє тєш аꙁъ тво въⷡ аꙁ жє тво̏ ѡць. аꙁъ жє твоє плємѧ нє оумѣєш

тт.  нє бош сѧ мєнє. ̇. Ащє л мѣєш бга сєбѣ то ємꙋ м нє слѹжш

со страхомъ, ꙗкожє м слꙋжать агг҃л  арх҃аггл.  всѧ тварь. Ащє л мѧ

л.262а ꙁовєш црє .ⷨ то ємꙋ мѧ нє тш съ боꙗꙁню. ꙗкожє || ꙁємномꙋ цр҃ю слꙋжать

слꙋгы. ̇. Ащє л мѧ творш прадѣдомъ, л дѣдоⷨ сєбѣ. ємꙋ мѫ нє тш ꙗкожє

добр внꙋц, прадѣды  дѣды тѧⷮ Ащє л творш ѡцєⷨ сєбѣ. то ємꙋ нє

творш волѣ моє. ꙗкожє добрі сн҃овє ѡц ѣмъ творѧть Ащє л мѧ творш

блꙁокомъ сєбѣ, л братомъ. то ємꙋ мѧ нє тш ꙗкожє добрї блꙁоц

творѧть блꙁок своѧ тѧть л братїю. ̇. Но мы пакы на прєжнєє въꙁⸯвратм

л.262б сѧ намъ бо||ащє прїдєть поⷭ̄ тоⷭ̄та дшамъ  тѣломъ. прогнанє всѣмъ дѣлоⷨ

ꙁлыⷨ. сє бо ꙁаповѣданє всѧко добродѣтєл тнⷭ̄ым і̇єрѣ. слꙋжтєлѣ  прєⷣстатєл

бжїю пртⷭ̄лꙋ. мы бо пєалꙋємь  скорⸯбмъ.  страдно твормъ говѣнєⷨ  всє

помышлѧєⷨ на срⷣ̄цⷯ своⷯ како прєт говѣнє нє хотѧщє сѧ ѡстат ꙁлобъ своⷯ.

поꙗньства ѡбоꙗдєна блꙋжєнїа нєпокорѣнѧ,  всєго бєꙁакона.  пꙋт

л.263а спс҃єнаго прнⷭ̄ бѣгающє  ходмъ къ і̇єрѣѡмъ пра || шающє то намъ ꙗст. л

пт л то поклона ~ Ащє намъ ркꙋть правло ст҃ыхъ аплⷭ̄ь  тⷭ̄ныⷯ

оць навдѧщⷯ наⷭ на пꙋть спасєны. ꙼ ѡбращающє дша ѡⷮ погбєлныⷯ ꙁлых

дѣль.  къ страхоу бжїю прводѧщхъ.  гл҃ющмъ намъ всю стннꙋ. єгда

хъ оуслышⷨ право.  достоно нъ сво соблюдꙋщє.  повєлѣвающмъ намъ

тнⷭ̄ы постъ. тоⷭ̄  нєпороно съблюст ѡⷮ всѧка ꙁлобы ѡⷮстꙋпт къ бг҃ꙋ

л.263б прбѣгноут на || ді̇аволю главꙋ настꙋпт  всю слꙋ єго посрамт.  волѧ єго

попрат стнⸯнымъ  тнⷭ̄ымъ постомъ  бжтⷭ̄вєныхъ мл҃твъ.  погрꙋжающє тыⷭ̄м

слєꙁам всѧкꙋ ꙁлобꙋ  помыслы воюющхъ на дшꙋ.  всѣхъ сѣтє ⷢ ꙗко

птцамъ дшамъ нашмъ. да нє оувѧꙁнємъ ѡпѧⷮ въ тѣхъ жє сѣтєⷯ въ прєжнⷯ по

своємꙋ нравоу ходѧщє.  та словєса слышавшє ѡⷮ нⷯ дшєполєꙁⸯна. нє

л.264а хощємъ добро.  гл҃мъ сє̏ вєль||м ны тѧжⸯко нє можємъ сєго понєст. н҃ѣ

єсмє слабѣ лц то на добраѧ л дѣла єжє бг҃ꙋ прблжєа сѧ. єсмы лѣнвы

 нємощн мжє дша спсꙋт сѧ  къ бгꙋ въꙁвышаєм сѧ. а на ꙁлаѧ дѣла

єсмє крѣпц  на лєнвы  мощн  бодрѣ,  твормъ ѧ свомь

ꙁлоꙋмєⷨ. добры полєꙁны, бжїа ꙁаповѣд тѧжкы с твормъ  странⷣѣє всѣⷯ 

ѡ ємъ тѧжкы намъ сꙋть. бжїа ꙁаповѣд братє  сєстры  ада,  по морю

л.264б плаванємъ. л по єѕєрꙋ||хожєнїє. л по рѣкамъ ноⷣуноє поронⷤоє въхⷥожєнїє л по

поут ходѧщє нꙊжⸯєю в кыѧ грады раꙁбонкъ боѧщє сѧ. но то с всѧ мѣюⷩ нѣⷭ

бо в ꙁаповѣдєⷯ бжі̇хъ тѧжⸯко нтожє. но нєтроуⷣно єрѣ бо ѡбращають наⷭ ѡⷮⷮ

пꙋт погбєлнаго.  на пꙋть стнны спс҃єны наставлѧюⷮ наⷭ то л єⷭ̄ намъ

тѧжⸯко . ̇. ~ Ащє вєлѧть намъ покаꙗт сѧ прєжнхъ сво ⷯ грѣховъ  ꙁлыⷯ дѣлъ

л.265а ѡⷮстоупт а къ гдо̄ⷭу бг҃ꙋ прбѣгноут. || а дїаволѧ дѣла ѡⷮ сєбє ѡⷮврєщ.  гл҃мь

мы єсмє хртⷭ̄і̇анє. а дѣла даволѧ творⷨ.  мы вѣдаємъ ꙗко крщн єсмє но

младыⷨ тѣломъ  смысломъ младымъ. ѡⷮрцал сѧ єсмє сатаны,  всѣхъ

дѣлъ єго  всєго стꙋда єго. нн҃ѣ жє оунї ї стар бꙋдꙋтє ѡпѧть єсмє

въстꙋпл  вⸯнєрл ꙗко сѣть. тако в пєрваѧ ѡⷮрѣцанїа даволѧ.  нє

хотѧщєⷨ ꙁ нхъ на стаорст вынⸯрєт н ѡстат сѧ ⷯ. ꙁлосєрⸯдємъ свомъ 

л.265б ѕлобам даволм да како хощємъ мл ⷭ̄ть бжїю || мѣт.  єꙋда єго страшнаго

ꙁбыт, тако творѧщєго. но на прєжнєє гл҃анє. воꙁвратм сѧ. і̇єрѣѡмь бо нꙋжно

пєщ сѧ. ѡ стадѣ своємъ хвыⷭ̄хъ ѡвєць. ̇. Ащє пастꙋхъ пасъ стадо то нє ꙋблюдєть

стада. тогда волкъ пршєдъ распꙋдть стадо  ѡвцю восхтⷮ вєлко ꙁло

бываєть пастꙋхꙋ томꙋ нєблюⷣшємꙋ ѡват своєго стада. пастⸯвѧщмъ хв҃о стадо.

л.266а такожє єрѣѡмь блюдѧщє наⷭ ѡⷮ волⸯка мыслєнаго. єжє єсть давола того || волка

блюдꙋ наⷭ ієрѣ. вєлѧⷮ намъ бѣгат на горы да нє постжєн бꙋдємъ

даволомъ.  вєдом во дно адово. тѣхⸯ бо горъ самъ волкъ бѣгаєⷮ. ̇. Ащє сѧ

хощєть погнат по наⷭ.  скоро ꙋстанєть посрамт сѧ бг҃омъ  лова своєго в

наⷭ нє мѣєⷮ. ̇. Ащє бо на ты горы въꙁбѣжмь спсєм сѧ Горы жє соуть хв҃ы

ꙁаповѣд стыⷯ аплⷭ̄ъ  пророкы  стыⷯ ѡц҃ь. єжє ієрѣємъ оукаꙁал намъ на полⸯꙁꙋ  на

л.266б покаѧнїє ꙁлыхъ нашхъ дѣлъ. соуть бо въ мѣрѣ всѧ на||ша дѣла. ̇. Мѣрою

дѣлъ нашⷯ ѡсꙋдмъ сѧ. ̇. Ꙗжє ѡбо мѣрѣ ꙗвлѧю вамъ бг҃олюбвї єловѣцы. да

прложтє оуш ваша срⸯдєнаѧ сє сꙋть мѣры. мжє ѡправⸯдм с̇ѧ дшю свою

спсємъ,  на горы оубѣжмъ. волкъ жє єсть дꙗволъ. бѣжанє жє єсть покаѧнїє по̄ⷭ

стъ поклоны  алканє. въꙁдръжанє ѡⷮⷮ всѧкого ꙁла. млост҃н  покорєнє любовь

л.267а  смѣрєнє кротость,  трєꙁвость братолюбє нагмъ ѡдѣнє,|| моланє послꙋшанє

словєсъ б҃жїхъ, н ѡсꙋжєⷣнїє  нє ѡклєвєтанє. н обда, н лганїє. н вражⷣа,

н рѣꙁоманє, н блоуⷣ н прєлюбодѣство н гѡрдость, бдѣнє слєꙁы.  млт҃вы

к црк҃ваⷨ хожєнє болнымъ посѣщєнє. къ тємⸯнц прхожєнє 

надѣлєнє мрт҃выⷨ погрѣбанє. ѡца потⷭ̄н мт҃рь люблєнє, на̏ многа

дѣѧнѧ  подобна сⷨ. см дѣѧнї всѧ коꙁн даволѧ прожєнєⷨ  главꙋ єго

л.267б ꙁлоєствоую попрємъ. ̇. Сє жє соуⷮ ||дрꙋгыа мѣры. жꙁн сєꙗ дѣла  сквєрнаѧ

ѡⷮ бг҃а ѡⷮстꙋпна. намъжє вєлⷮ хс҃ бъ҃ ѡⷮⷮстꙋпт  вꙁыт на горы. єжє нєрѣѡмь вєлѧть

ⷯ бѣгат, жє сꙋть вєлм пагоубна.  бг҃омъ нєнавдма  ст҃ым проклѧта . ̇.

Єжє єсть сваръ бо свада вєланїє гръдость нємлⷭ̄рдє ꙁавсть братонєлюбїє

проꙁорьство ꙁлоба ѡбда дⸯмєнїє воꙁвышєнїє лцємѣрє нєпокорєнїє

л.268а мъꙁдоманє ѡсоужєнє хоулєнє пьꙗньство ѡбьꙗдєнє. нєсытость.||

прєлюбодѣство граблєнѥ наслє. нєслꙋшанїє божїхъ словєсъ, прєстꙋплєнє

бжїхъ ꙁаповѣдї, оубі̇ство. раꙁбо дшєгоубє, ародѣство наоуꙁоношєнє,

кощюны долослоужанє, молєна колодѧꙁнаѧ.  рѣнаѧ. пѣнⷭ̄ бѣсовьска

плѧсанѧ боубн сопѣл коꙁц, грана бѣсовⸯскаѧ,  всѧ ꙁлаѧ дѣла схъ бо

дѣлъ ѡⷮлоувшє сѧ. ̇. Вєлѧть намъ ѡц ходт по правлоⷨ  по

л.268б ꙁаповѣдємъ стыⷯ апл ⷭ̄ъ.  богонсныⷯ ѡць||ходт на горы рєкша настꙋпа́т на

добраѧ дѣла. ѡⷮ ꙁлых жє оудалѧт сѧ да нє въсхщєн боудємь ꙁвѣрємь рєкшє

дїаволⷨо да нє снєсєн боудємъ во дно адово тмꙋ кромѣшнюю.  сътвормъ пєаль

на пастꙋха єжє єсть нєрѣ. ̇. Да то слышащє братє  сєстры. поⷣвгнємъ сѧ на

добраѧ дѣла. а ꙁлыхъ сѧ ѡстанєⷨ  ѡⷮбѣгнємъ. ̇.а постныа дн҃ радостю

дх҃овною проводмъ съ тоⷭ̄тою. ї страхъ бжї, мѣющє въ сръдⸯцєхъ нашхъ

л.269а
о҆ца || своєго слоушающє, ꙁапоѣд гнѧ съхранѧщє со всѧкыⷨ смрєнємъ, 

млт҃вам  всєю добродѣтєлю да достоно ꙋпасєн бꙋдємъ, прєт постныѧ

дн҃. єстным їєрѣ ст  нєпорон бꙋдєм. прат спасєноє тѣло  кровь

хрстовꙋ. на ӧсщєнє дꙋшамъ  тѣломъ нашмъ. на ѡцщєнїє грѣховъ, на

сцѣлєнє нєдꙋгомъ мл҃твам стыⷯ апл ⷭ̄ъ, ѡца  сн҃а  стг҃о дх҃а  нн҃ѣ  прⷭ̄но  въ

вѣкы вѣкомъ амнь. ̇.