Старобългарски речник
ѩньдоръ 
ѩньдоръ м МИ Ендор — селище, принадлежащо на Манасиевото коляно [Нав 17.11], на юг от пл. Тавор, край град Наин [дн. En Dōr, араб. Endour] сътворі мъ ѣко і мадіѣмѹ ї ссарѣ. ѣко іавінові въ потоцѣ кісовѣ. потрѣбішѩ сѩ въ ѩньдорѣ. бꙑшѩ ѣко гноі ꙁемьноі СП 82.11 Изч СП Гр ᾿Αενδώρ от евр.ĒnDōr.