Старобългарски речник
пролт 
пролт -прольѭ -прольш св 1. Пролея нъ въсѣко своѭ кръвь самъ ѭже оні прлшѧ К 9а 4 2. Прич. мин. страд. като прил. пролтꙑ ἐκκεχυμένος Пролят, изтекъл еда когда рекѫтъ ѩꙁꙑці къді естъ бъ їхъ. ї ѹвѣстъ сѩ въ ѩꙁꙑцѣхъ ... месть кровьв рабъ твоіхъ пролтъѩ СП 78.10 3. Прич. мин. деят. като същ. пролвъше м мн οἱ ἐκχέαντες Тези, които са пролели кръвта си нъ вьсѣко своѭ кръвь самъ ѭже оні пролшѧ. на спснье дастъ пролівъшімъ ѭ К 9а 5 пролт гнѣвъ сво ἐκχέω τὴν ὀργήν μου Излея гнева си прольі на нѩ гнѣвъ твоі. ї ѣрость гнѣва твоего да іметъ ѩ СП 68.25 пролт кръвь [кръв] [своѭ ꙁа кого] a) αἷμα ἐκχέω Пролея кръвта на някого, погубя, убия пролшѩ кръв іхъ ѣко водѫ окръстъ іеліма СП 78.3  пролішѩ кръвъ неповнънѫ сновъ своіхъ ї дъщерь. реі СП 105.38 b) τὸ αἷμά μου ἐκχέω [ὑπέρ τινος] Пролея кръвта си за някого, пожертвам се за някого по ъто вьꙁімаеші ћ҃ съребрьнікъ. ꙇюдо. тѹне пріде хъ. пролітъ кръве своеѩ. ꙁа въсѫ вьселенѫѭ К 5b 33 Изч СП К проліт Нвб пролея [се] ОА ВА АК НТ Дюв НГер ЕтМл БТР АР ДА