Старобългарски речник
прлѣплꙗт сѧ 
прлѣплꙗт сѧ -прлѣплꙗѭ сѧ -прлѣплꙗш сѧ несв 1. Прилепвам се, привързвам се, сближавам се; предавам се изцяло някому [прен.] прлѣплѣѧ сѧ гв еднъ дхъ естъ Е 2б 12—13 мьнѣ же прілѣплѣті сѧ бѕѣ благо естъ СП 72.28 неꙁълобіві і праві пріплѣхѫ (погр. вм. прілѣплѣхѫ, Север., с. 30, бел. под линия) сѩ мнѣ СП 24.21 Срв. СЕ75b 4—5 2. Прич. сег. деят. като същ. прлѣплꙗѧ сѧ м ед ὁ κολλώμενος Този, който е встъпил в плътска връзка; съвъкупилият се л не вѣсте ѣко прлѣплѣѧ сѧ любодѣ(ц). едно тѣло естъ Е 2б 9—10 ꙇ вьсѣкъ прілѣплѣѩі сѧ потьпѣꙁѣ прѣлюбꙑ дѣетъ К 2b 11—12 Изч Е СП СЕ К Гр κολλάομαι προσκολλάομαι прілѣплѣт сѩ прілѣплѣті сѧ Вж. при прльпнѫт Нвб