Старобългарски речник
порѫгат сѧ 
порѫгат сѧ -порѫгаѭ сѧ -порѫгаш сѧ св Подиграя се, надсмея се, обидя, обругая ꙇ егда порѫгашѧ сѧ емѹ. съвлѣшѧ съ него хламдѫ М Мт 27.31 З, А, СК.Срв. Мк 15.20 М, З, А, СК;СЕ 50а 8 порѫгаѭтъ сѧ емѹ  ѹбѭтъ і М Мк 10.34 З А СК порѫгаѭтъ сѧ емѹ ...  ꙁаплюѭтъ і М Лк 18.32 З порѫгавъ сѧ облъкъ і вь рꙁѫ свѣтълѫ М Лк 23.11 З жвъ на бсⷷ҇хъ посмѣетъ сѩ емѹ і гъ порѫгаетъ сѩ імъ СП 2.4 въсі відѩштеі мѩ порогашѩ мі сѩ (погр. вм. порѫгашѩ, Север., с. 25, бел. под линия) СП 21.8 Срв. Е31б 10 он же вдѣвъше старость мѹ порѫгашꙙ сꙙ С 31.5 алеѯанꙿдръ же вьсхотѣ порѫгат сꙙ мѹ С 130.10 нѣ кде сꙙ порѫгат свꙙтѹѹмѹ дхѹ С 363.25 Изч М З А СК Е СП СЕ С Гр ἐμπαίζω παίζω ἐκμυκτηρίζω καταγελάω Вж. при порѫгат Нвб