Старобългарски речник
покорт 
покорт -покорѭ -покорш св Покоря, поставя под своята власт, подчиня покорі люд намъ. ї ѩꙁꙑкꙑ подъ ногꙑ нашѩ СП 46.4 въсѣ покорлъ есі подъ ноѕѣ его СП 8.7 покор емѹ вꙿсѧ врагꙑ СЕ 5b 23—24 покор подъ ногама его. вꙿсѧ поганъскꙑѩ бран. любѧще брань СЕ 19а 7 да покажеш ꙗко вьса т покорена сѫтъ С 164.15 Изч СП СЕ С Гр ὑποτάσσω покоріт Нвб покоря [се] ОА ВА АК НТ НГер ЕтМл БТР АР ДА