Старобългарски речник
погрѫꙁт сѧ 
погрѫꙁт сѧ -погрѫжѫ сѧ -погрѫꙁш сѧ св Потъна, загина, погубя се [прен.] прсꙙꙁ къ пльт мое ѹмрьтвѣвъш васъ дѣлꙗ. нь не погрѫꙁвьше сꙙ. отъ сьмрьтнааго тьлѣньꙗ С 503.30 Изч С Гр καταπίνομαι Вж. при погрѫꙁт Нвб