Старобългарски речник
особт сѧ 
особт сѧ -особлѭ сѧ -особш сѧ несв Усамотявам се, уединявам се ꙁабьдѣхъ і бꙑхъ ѣко пьтіца собѩщѣ сѩ (погр. вм. особѩщѣ сѩ, Север., с. 130, бел. под линия) на ꙁъдѣ СП 101.8—9 Изч СП Гр μονάζω Нвб Срв особит прил РРОДД НТ особитост ж ЕтМл особито нареч ЕтМл ДА особно нареч Дюв НГер [об]особя [се] БТР АР