Старобългарски речник
матерьн҄ь 
матерьн҄ь прил притеж Майчин аште хоштеш ѹвѣдѣт о мен момъ. то ѹвѣждъ. ꙗко ште сѫштѫ м въ ѫтробѣ матерні. обѣштанмъ дано бꙑстъ мꙙ мо С 227.6 посъланъ бꙑстъ гаурлъ. вьꙁвѣштаѧ сѫштааго вь нѣдрѣхъ отъхъ.  на рѫкѹ матерню С 244.27 радѹ сꙙ погрѫжьшꙗ вь рѣвѣ сьмрьть матерьн҄ѫ С 251.14—15 с рѣва матерьнꙗ ἐκ κοιλίας μητρός От майчина утроба, от рождение сѫтъ бо каженц же —рѣва мнⷬѣ родшѧ сѧ тако М Мт 19.12 Изч М З А С Гр τῆς μητρός матернь Нвб матерен остар ОА ВА Дюв ЕтМл БТР АР