Старобългарски речник
въꙁѧт сѧ 
въꙁѧт сѧ -въꙁьмѫ сѧ -въꙁьмеш сѧ св Въздигна се, издигна се, възвиша се, възйема се рее же гь. аще бꙑсте вѣрѫ мѣл. ꙗко ꙁьрьно горѹшъно. гл бꙑсте горѣ сеі. вьꙁьм с  стан въ мор СК Лк 17.6 Образно. да въꙁмѫтъ сѧ врата вѣънаѣ Е 25а 7 въꙁьмѣте сѩ врата вѣънаѣ СП 23.7 Срв. СП23.9 С464.17 С465.30 гі гі нашь ѣко юдьно імѩ твое по вьсеі ꙁемлі. ѣко вьꙁѩтъ сѩ вьллѣпота твоѣ прѣвꙑше нсъ СП 8.2 самѣмъ вратомъ беꙁдрѫкѹ о себѣ вьꙁꙙт сꙙ велтъ С 465.30 нъ владꙑьскꙑ вамъ ꙗко ѹбогомъ хлапомꙿ. велꙙштѹ вьꙁꙙт сꙙ вѣьнꙑмъ вратомъ С 465.12 въкѹпѣ же врата въꙁꙙшꙙ сꙙ С 466.2 Изч СК Е СП С Гр αἴρομαι ἐπαίρομαι ἐκριζόω ἔπαρσις вьꙁѧт сѧ Нвб Вж. при въꙁѧт