Старобългарски речник
въꙁдвт сѧ 
въꙁдвт сѧ -въꙁдвлѭ сѧ -въꙁдвш сѧ св Удивя се, учудя се, смая се ѹжаснѫшꙙ же сꙙ вьс отъ страха. вьꙁдвьше же сꙙ отъ ѹдесъ вьскрашꙙ велм С 33.18 дъждъ съпꙋст многъ на ꙁемьѭ. мѹже вьꙁдввъше сꙙ пѣснь похвальнѫѭ. того млосрьдю.  несъкаженѹѹмѹ вельствѹ отдошꙙ С 530.28  шъдъ отврьꙁе двьр панцꙙ.  обрѣте ѭ сплънь.  вьꙁдвь сꙙ  ѹжасъ.  прославвъ ба С 550.2 Изч С Гр ἐκπλήσσομαι ὑπερϑαυμάζω вьꙁдвт сѧ Нвб въздивя се книж остар ОА ВА Дюв НГер МлБТР ЕтМл РБЕ